Коли його в думках носила,
Світились очі добротою.
Ще тет-а-тет не говорила,
Та знала, серцем він зі мною.
Між нами кілометри долі,
Між нами села і міста.
На зближення надії кволі,
Мовчать поки його уста.
Та промовляє люта сила,
Забута ніжність за грудьми,
Натягнута мов струна, жила,
Печаль, не вилита слізьми.
Як жаль, нема у хмарі снігу.
Ясніє неба сизе тло.
Бо я сніжинкою з розбігу
Йому б упала на чоло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)