Росами – легко торкаюсь
Знайомої квітки…
Чистою краплею стану в її пелюстках…
Хто я?.. навіщо?!. і звідки я?.. звідки я?.. ЗВІДКИ?!!
Чорним чорнилом з”являюсь –
на білих листках?..
Хто я?.. межа,
Що вібрує між вірою й страхом?..
Там… де жалю не існує зовсім ні за чим…
Там… де самотністю дихає звільнений атом…
Там для любові –
немає ніяких причин…
Знаю… блукала в світах…
Де ні смутку... ні болю…
Навіть не знаючи значення слова сердечність…
Я розумію… ця зустріч мені – із тобою…
Поки ж я – мить… незбагненність…
лише – безкінечність…
Легко торкаюсь -
До болю знайомої квітки…
Всі ці Галактики - як же ж мені до лиця!..
Голос, що кличе мене - звідусіль… і нізвідки…
Я знову у колі…
Яке… без Початку…… й Кінця………
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545923
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2014
автор: гостя