Трішки більше життя, ніж потрібно
Загубилось в мені.
Лиш минуле знайшло собі житло
В глибокій сивині.
З кожним днем кілометрами тягнеться
Навісніючий час.
Тут без пауз коло за колом
І все один раз.
Тому лишається лиш жити
І радіти кожну мить цього життя.
І цього нам не змінити
Я без шансу на надію вороття.
Та коли все натякає,
Що на тебе не чекають в майбутті,
Ти повертаєшся в минуле,
Аби там залишитись в темноті.
Трішки більше енергії треба,
І більше снаги.
Щоб боротись з собою і небом,
Хоч ми не вороги.
У долонях ховаю я очі,
Тримаючи біль.
Щось змінити давно вже не хочу.
В душі лише цвіль.
Тому лишається лиш жити
І шукати миті радості в собі.
Відчуваю себе вжитим
І розділеним в запеклій боротьбі.
Та коли все натякає,
Що на мебе не чекають в майбутті,
Я повертаюся в минуле,
Аби там залишитись в темноті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546038
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2014
автор: Son of Anarchy