Моя любов – натягнута струна.
Не обірви, сіпнувши ненароком.
Моє кохання – квітка чарівна.
Не розтопчи необережним кроком.
Міняємо усе ми в одну мить:
Учора – біле, а сьогодні – чорне;
Недавно – радість, нині – біль щемить;
І губимо хвилини неповторні.
Ріка тече.
Назавтра вже не та
Вода омиє прибережні лози.
Життя назад нічого не верта,
Лише образ печуть безсилі сльози.
Отож, не рви натягнуту струну,
Що чисто й ніжно про любов співає.
І збережи ту квітку весняну,
Яка лише для тебе розцвітає.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546068
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2014
автор: Ірина Васильківська