Тебе сприймаю,мовби турбулентність,
Наче феномен фізики і хімії,
Як мікрокосм,як дивну нескінченність,
У мене на долонях квітнуть лінії,
Мов післясмак римованих рядків-
Сліди від спільних квантових стрибків!
Колись я напишу про тебе,як про чудо,
Як про можливість миру без війни,
Забутий Богом і людьми Іуда,
Крокую від стіни і до стіни.
Колись я напишу про наші спільні візії
Та про цитати з читаних книжок
І де б ти не була в Норвегії чи в Лівії,
Я відчуватиму твій кожен крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2014
автор: Той,що воює з вітряками