Сіре небо, сонні ріллі,
День безкрилий і сумний.
На холодній ниві килим –
Оксамит озимини.
Почорніла і голодна
Лісосмуг лежить кайма…
Та в душі – на самім споді
Сподівання ожива.
Що цю пору непривітну,
Наче сон, перебреду,
І тугим весняним вітром
Опущусь в твоїм саду.
Обійму тебе жагуче,
Міцно-міцно, як колись,
І прощу усіх розлучниць,
Що по долі розбрелись.
Ти мені всміхнешся радо –
Аж засяє білий світ.
Стрепенеться день крилато
На оновленій землі.
…Б’ється спогадом у грудях
Давня казка без кінця,
Що дарує віру в чудо
І…обманює серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546121
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2014
автор: stawitscky