Я випадково Вас зустрів сьогодні,
А Ви були прекрасна, як весна,
І сині очі - озерця бездонні
І ніжний погляд - вічна таїна…
Багато літ шукав предивніі очі,
Родимочку знайому на щоці...
Але, чомусь у сні, посеред ночі
З обручкою з*являлись на руці...
Душа ставала знов - розбитим птахом...
Дзвеніло в думці : "вибув адресат..."
Гула й кружляла віхола над дахом,
Весни чекав давно замерзлий сад...
Та виклик долі… стрів я вашу доню,
Бо скільки часу збігло, як вода…
…Зігрів теплом її малу долоню
Вона ж у очі щиро загляда:
«А ми із Вами, дядьку, не знайомі
Таких у нас нема поміж рідні...».
І я тонув в її очах бездонних,
Які були медовими мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2014
автор: Надія Гуржій