Чому


 Чому,  чому,  ти  виплакала  очі
 Чому  твій  сум  тріпоче  у  очах.
 Чому  не  бачиш  снів  дівочих
 Чому  в  словах  я  чую  тільки  страх.

 Ти  так  кохала,  мріяла  про  щастя,
 Та  сердце  краяла,  вдивляясь  в  голубінь.
 Молила  Бога,  відведи  нещастя,
 Хай  оминає  холоднечи  біль.

 Чому  ж  тріпочуть  вії  від  розради,
 Чому  на  сердці  поселився  сум.
 Його  кохаю,  іншого  не  надо,
 Та  загубилась  в  різносяйві  дум.

 А  він  пішов,  згубивсь  в  країні  іншій.
 Там,  де  нема  ні  неба,  ні  очей.
 Там  тільки  морок,  серед  ночі  грішній,
 Там  тільки  стежки…не  до  тих  людей.

 Ти  все  чекаєш.  Запалила  свічку,
 Що  мов  метелик  в  ночі  тріпотить.
 Вдивляєшся,  у  мерехливу  річку,  
 Та  тихе  сердце,  по  ночах  не  спить.

 Не  спить,  чекає,  де  ж  мій  легінь  ходить,
 Він  заблукав  серед  країв  чужих.
 Дорогу  до  кохання  не  знаходит,
 Там,  де  метелик  полум’я  не  спить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546286
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2014
автор: Dema