В моїм селі стоїть хатина,
Де засилились чужаки,
Вона й донині ще родинна,
До неї йду я навпружки.
Де весняні сміються квіти,
Де не змовкають солов'ї,
Де зорі маємо лічити,
Де розквітають знов гаї.
Стоїть край шляху збита з дощок,
Криниця, що дає тепло,
Не зірвані ряди ромашок,
Де стигне сонце, що пекло.
І та хатина мені сниться,
Бузок дурманить всі роки,
Хатино, люба , обізвися,
Життєві тут почав шляхи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546343
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2014
автор: Віталій Назарук