Страшно боюсь

Страшно  боюсь  старою  померти.
Все  починалося  з  осені,
тривала  жовтява  пора.
Я  доторкалась  до  листя  руками,
Й  чекала,  що  прийде  нарешті  зима.
Почнеться  Різдво,  святе  Водохреща
Народиться  Господь,  маленьке  дитя
Щороку,  надіюсь,  що  це  порятунок,
Що  з  народженням  Бога  погане  мина.

Повернуся  до  осені,  у  ній  лиш  журба
Я  плакала  так,  що  тремтіла  земля.
Кричала,  про  те,  що  життя  -  боротьба.
А  я  надто  слабка,  я  занадто  слабка.

Бо  весь  всесвіт  ламає  мене,
Робить  хворою  кожну  суглобу
Я  оголена  стану  і  надто  жива
На  собі  кожну  рану  відчую  буття.

Я  кричатиму  так,  що  зруйную  стіну.
Велику  Китайську  і  надто  міцну.
У  Китайців  вся  міцність  в  стіні
Бо  все  решта  настільки  тонке,
Що  дешеве  і  дуже  слабке.

І  машини  дешеві  і  речі  і  рис.
І  той  одяг,  
Який  я  скуповую  в  них.
Він  дешевий,  як  моя  душа.
Я  плаксива  і  надто  пуста.

Все,  що  маю  -  нав'язливі  вірші,
Книжку  Бредбері,  
І  кілька  записок  про  те,
Як  трималась  за  небо  руками,
і  кричала  про  все  дороге...

Ми  живем  у  суспільстві  зрадників,
Брехунів,  що  страждають  від  себе
Тих,  що  брешуть  занадто  багато
І  в  своїй  же  брехні  помирають.

І  я  тоже  нещасна  брехунка.
Я  в  віршах  лиш  сакрально  чиста
Я  брехунка  у  всесвіті  грішних
Я  поранена  долею  жінка.

Дуже  часто  бувала  зраджена
Надто  сильно  когось  любила
У  руках  чоловічих  я  танула
Віддавалсь  сакрально  поранена.

І,  щорозу,  мене  покидали
Я  від  болі  рвала  волосся
І  тонула  від  болю  в  імлі
Кожен  рік,  як  приходила  осінь.

Платонічно  кохала  багато
І  втрачала  чомусь  найдорожчих
Щонеділі,  ходила  до  церкви
На  колінах  стояла  завзято.

Я  страшно  боялась  старою  померти
Такою,  щоб  виносили  з  хати,
у  зморшках  померлу,
з  склерозом  завз'ятим,
Щоб  перед  смертю  чомусь,
не  впізнала  я  брата.

І  померти  я  хочу  такою,
щоб  кожну  дрібничку  завжди  пам'ятала,
Молодою,  стрункою,  красивою  навіть,
Я  хочу  піднятись  до  пекла  чи  раю.

Бо  не  знаю  чого  заслужила.
Чи  була  справедлива  до  мами,
хоч  і  часто  бувала  на  грані,
Боже,  скажи,  
може  я  заслужила  попасти  до  раю?!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546401
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2014
автор: Іринка Свердан