Дощу назустріч і семи вітрам
Я мовчки йду і тільки серце стогне.
І знову відчуваю сам на сам –
Життя і доля. Істина, як догма.
Нещадно краплі б’ють аж по душі,
Вітри пройшлися мов по серцю пішки.
По всіх кутках до самої глуші
Болючі натягнула доля віжки.
Я вистою і в дощ, і в буревій,
Господня воля – витримаю стільки,
Наскільки сильний мій душевний стрій,
Наскільки птах душі злітає стрімко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546461
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2014
автор: Тамара Васильєва