Знову сам. І в серці біль,
І розлука давить плечі,
А надворі заметіль
Розкуйовдив сивий вечір.
Я домашній свій " камін "
Пригощу дровами клена -
Хай спокійна блідість стін
Відблиском моргне до мене.
Ти пішла в мороз ночей,
Сніг замів сліди прощально
Дві сльози з моїх очей
Покотилися криштально.
Хто ніколи не любив
Той мене не зрозуміє.
Ох, любов - це диво з див
Душу вже й мою не гріє.
Згаснув жар в душі моїй.
На холднім попелищі
Залишились рештки мрій,
Та сумні, безсилі вірші.
Чим же винен я, поет,
Що мою любов не цінять -
Тільки мить високий злет,
Потім - довгий біль падіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546597
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2014
автор: Валентин Довбиш