За мотивами творчості автора «Ptaha».
********************************
Десь на грані душі відчувається болісна рана,
Поміж помахом вій непомітно спадає сльоза,
На порозі війна, і загиблі вирівнюють крила,
Щоб лелеками в небо здійнялася їхня душа.
Посивілі степи не огорнуть її теплотою,
Не злікує тих ран невгамовне жорстоке життя,
Одягає вона свої сховані змалечку крила,
І летить в сине небо, де сонця стікає ріка.
В ту країну чудес, де Аліса шукала пригоди,
Де збирала гриби і гуляла в фламінго-крокет,
Де давно нефарбовані зріли червонії рози,
Й Капелюшник шукав свій загублений в чашці портрет.
Спочивала в пейзажах намальованих кимось історій,
Парасолькова ніч чаювала її чебрецем,
І світились квасольками заспані досвіту зорі,
В мерехтінні метеликів мрійливим диво вогнем.
Запускала кораблики спогадів в кавовій чашці,
А маестро-сусід налаштовував скрипку і фрак,
І мелодія сонця наповнила стомлене листя
У саду де, мов яблука, спогади зрілі висять.
Поспішала на зустріч із карликом на перехресті,
Здоганяла його, тільки як же його наздогнать,
Обтираючи лікті все думала – може воскресне
Та «Amore», а може прийдеться їй «A» віднімать.
Десь на грані душі відчувається болісна рана,
Поміж помахом вій непомітно спадає сльоза,
Ах, Червона (Червива до шкірочки) дама…
«Рани ранків», «Для тебе мене вже нема»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546636
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.12.2014
автор: Сергій Ранковий