На вулицях зима укотре розгубилась:
Розлито цілий чан холодної води,
Метелиці крупа щось трохи розварилась
І тягнеться слідом, розмазавши сліди.
І ліхтарі зірок розплавились в повітрі,
І потекла за край солодка карамель.
І настрій, на нулі в термометрі застиглий,
Чекає на один хоча б морозний день…
ШкодА зими мені! Вона ж не винна зовсім!
Така ще молода – ні досвіду, ні сил!
Я їй допоможу: повішу на віконце
Таночок-заметіль з папЕрових сніжин!
І вітер прилетить із Півночі у гості,
І привезе усім льодяників-буруль,
І сяєво гірлянд запалить в високості,
Діставши до небес у підстрибі ходуль.
Зима, всміхнись! Підводь навкруг снігами біло!
Звичайні будні днів казковими зроби,
Щоб мінус парував, щоб щоки червоніли,
Щоб сани в Новий рік конячками несли!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546666
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2014
автор: ptaha