Побратиму і другу І. Славгородському у вічну память.

Вже  душа  його  в  зорях  античних,
Там  де  душі  померлих  мовчать.
Та  не  втримають  дух  галактичні,
Він  не  піде  у  Рай  спочивать.  

За  любов  Батьківщині  шанують,
Поважають  небесні  мужі.
Патріотам  й  всевишні  слугують,
Коли  велич  бушує  з  душі.

Не  шукатиме  він  там  спочинку,
Доки  рана  Враїні  болить.
Не  впокоїться  там  і  хвилинку
Тож  нехай  тут  сволота  не  спить.

Він  любив,  так  любив  Україну,
Із  козацького  краю  Антей.
У  боях  за  свободу  загинув
З  Січеслава  донецький  єврей.

Не  чекайте  бандити  спокою,
Воздамо  вам  паскуди  борги.
Не  багато  лишилось  впокоїм,
Вже  всміхнулись  Вкраїні  Боги!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546895
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2014
автор: Дід Миколай