Кров дарма ніколи не ллється,
Бо освячує майбуття.
Живе серце за вбите б’ється –
Те, в якому любов палка,
Те, де сила росте, мов криця,
Що змете неправду з доріг.
Кров людська – зовсім не водиця.
Вона знає терпцю поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546907
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.12.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)