Отак люди стають чужими.
За хвилину чи навіть менше...
Виростає стіна між ними,
І вже не буде як уперше.
Бо довіра - то є крихка річ,
Важка праця її берегти.
Тому з сумом дивлюся я в ніч...
Як ти міг отак підло піти?!
І любов,як замок піщаний,
Розвіяв своїми словами.
До них - ти ще був мій коханий,
Після - стала зима між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546921
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2014
автор: Оксютка