Неждано як оця зима настала!
Безсніжна і невпинна, як біда.
Усе морозним панциром скувала.
Земля у нім приречено бліда,
В полоні, у смертельній небезпеці –
Мороз тугіше зашморг затиска.
Ще яриною пульс у полі б’ється,
Та в холоду безжалісна рука!..
…І раптом – сніг!
Омріяне спасіння!
Небесне диво! Білокрилий птах!
Із Божого Всевишнього веління
Рятує ніжні сходи на полях!
Так і між нас:
Бува нещастя вдарить,
Затисне серце холодом незгод;
Як подих дзеркало, життя потьмарить,
Жбурнувши каменем тебе з висот.
І щастя, як у час такий зігріють
Любові ковдра й промені добра.
Бо тільки в них знайдеш ковток надії,
Яка завжди останньою вмира.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547000
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Ірина Васильківська