Твої слова запали мені в душу.
Я рада, що немає в них зими.
З своїх думок сумління струсить мушу.
І всі вагання вже за ворітьми.
Цвітуть волошки серед жита в полі.
Ромашок простяглися килими.
І по росі ідемо вдвох поволі.
І ти, і я тепер це тільки ми.
Розлогий сад, черешні соковиті.
Ти бачиш он зозулине гніздо?.
Пташина примостилася на вітті.
Кохання нам пророчила давно...
Присядем під розлогою вербою.
Від спеки задихається земля.
А ми такі щасливі знов з тобою.
Від радості хвилюються поля.
Не будем рахувати роки щастя.
Навчимося їх просто берегти.
Я впевнена, тепер оце нам вдасться:
Уміти по житті із ним іти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2014
автор: Н-А-Д-І-Я