Я – жінка, я – життя, я - чиясь мати
Мій хлопчику, синочку, мій Герою
Звання і титули – та краще б їх не мати!
Не залишай лиш матері старої
Нехай весь світ кричить про мене – зрада!
Нехай! Я розумію і мовчу.
А ти… Ти просиш не ставати на заваді
І йдеш назустріч залізному дощу.
Мій хлопчику, живи й життя продовжуй.
Ти чуєш? Плаче ненароджене дитя.
Не слухаєш.. Повірив в волю божу.
Повинен боронить чужі життя.
А інша мати… Та, що народила
Тих виродків і правлячих потвор,
Чому ти їх відразу не втопила?
Не здогадалася зробити ти аборт?
Мій хлопчику, молюся я Аллаху,
Ісусу, Будді, Сва́рогу і Ра
І Божій Матері, причетним всім до жаху
Пора закінчити війну! Давно пора!
Я – жінка, я – життя, я – чиясь мати.
О, Боги, бережіть життя, шепчу.
Та поки правлять світом психопати,
За іншу матір пла́́чу і плачу́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547048
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Валентина Курило