Ну , з ким тебе в цім світі порівнять
Мій оксамитово – квітучий краю?-
Можливо , тільки із куточком раю,
Де діамантом сяє благодать.
Краси та доброчесності чертог!
Які б мене не кликали дороги,
Єство моє, втомившись від знемоги,
В благословенний прагнуло острог.
Тебе обрав навіки для гнізда,
Моя любов – лише твоя боржниця!
Тут благородно просять помолиться
Спориш в росі й духм*яна резеда.
Був світ тобою сповнений й тоді,
Як хміль бродив та правив верховенство –
В твоїх лугах я пізнавав блаженство,
Коли літа витали молоді.
Від смутку за садами занеміг…
Та розпирає трепет мої груди,
Як колоситься хліб доспілий всюди
Чи золотом палає свіжий стіг.
І спокій , й мир не коштують й гроша.
Як гне пилюка розкошів та гніту
Чи перед сріблом зовнішнього світу
Схиляється оголена душа.
Я чую ніжну музику твою –
Це ж твій озон , вражаючи незримо,
Неначе дух благого серафима,
Облагородив в долі суть мою.
В долини я закоханий таки…
Переконання , враження , наснага
Для творчості, для праці , для звитяги
З твоїх джерел черпались залюбки.
В тобі вбачав довершеність святу,
Твоїм ланам вклоняюся дитинно -
Це ж спокусила ти мене гостинно
Шукати возвеличену мету!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547124
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: plomin