Рік проминув немов завірюха,
Що навіть влітку пам'ять тримає
В міцних обіймах згадки про холод.
Сумне обличчя я витер насухо -
Серце, не душу, біль ще мені крає,
Але це вже не за щастям злий голод.
Там, в минулому, в житті завірюсі
Я не був сам в сніговому обвалі
І знав: вогонь наших душ здолає все.
Та, коли був до літа ще в русі,
Душі наші боги роз'єднали
І кожний давно вогонь сам несе.
27.12.2014
К.
-------------
"Завірюха життя" 570 Х 195;
картон, олійна пастель; 05.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547133
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Левчишин Віктор