Дзвенить коса, збиваючи ранкові роси,
Рівнесенько лягають скошені покоси.
Косарик молодий втира спітнілеє чоло
І втоми в нього, наче й не було.
За ним дружина вправно поспішає.
В’яже снопи пшениці і в копи їх складає.
Робота в них, мов грається й кипить,
Бо серця їх зігріва любові ніжна мить.
Зерном хай колоситься нива золота,
Пролетять , мов в небі журавлі молоді літа.
На жаль нікому їх не зупинить,
То ж хай завжди у них в душі вогонь горить.
осінь 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547137
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Ніна-Марія