До біса ваші сподівання,
Коли в душі одне лайно.
Піди напийся до блювання .
І в ліжко прийде аби хто...
Усі говорять про моральність,
Годину п‘ють сто грам бордо.
Така на людях ідеальність.
Насправді ж інше тут кіно.
Коли спадають чудо чари,
Коли пустий бокал вина.
Назовні лізуть всі примари,
Ти бачиш, що душа страшна.
І чи потрібні ті прикраси,
Що людство в темряву женуть?
Потрібні! Скажуть вам відразу.
Без цього й дня не проживуть.
А чи потрібна світу “дама“,
Чи той обдрипаний “король“,
Що в них однакова помада
І серце вщент поїла моль?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547152
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: KiaMyr