Гей, молодий спеціалісте!
Ти кажеш, є чим нам пишатися – корінням?
Що поталанить скоро і ми маєм хист
Що тілько праця нам, натхнення й вміння…
Та не поясниш часом дивну парадигму?
Ніхто ж нам не встановлював сього порядку!
Проте якщо Ахіллом ми були б
тоді довіра – наша п’ятка.
Ми камінь свій несемо сотні літ,
А він все знову котиться додолу й знову…
Невже як сивому Сізіфу коротати вік?
Відстоювати перед кожним Незалежність й мову.
Віками створюване підґрунтя…
Напевно, із граніту наш фундамент і завзяття.
Але, як довго до щасливого життя,
У новій, теплій і багатій хаті?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547203
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Катеринка