Ні, він не був ні франтом, ні химерою,
Він просто не любив лайливих слів,
І одягався він з практичною манерою,
Та й взагалі він модне не любив.
Вона ж була звичайна мила дівчина,
Як всі дівчата запопадлива до мрій,
Тендітна, трішечки наївна, часто плакала,
Але завжди ховала сльози свої з вій.
Він був прямим, не хтів лукавить серцем,
Казав як є на серці і душі,
І тим нажаль він причиняв даремні,
У неї в серці болісні рубці.
Так, він хотів пізнати її душу,
Хотів знайти загублене своє,
Бо зрозуміти намагався сутність,
Для чого ми у цьому світі є.
А їй боліло серце від торкання,
Вона ховалась, прятала сліди,
Але все ж знов виходила в чеканні,
Коли прийде мучитель для душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547204
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2014
автор: Сергій Ранковий