Щось з часом тягне до природи,
До лісу, до річок, полів.
В місця, які вже вийшли з моди,
Яким в дитинстві ще радів.
Щоб позабути негаразди,
А може й навіть назавжди.
Краси в обійми, щоб попасти,
Звести з природою мости.
Почути справжній шум берези,
Як б»ється серденько її.
Силу дубів ту всю безмежну,
Відчути наче на собі.
Життя все, геть перекрутити,
Як через сито борошно.
Та помилок більш не робити,
Щоб не було так порожньо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547245
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2014
автор: Дядя Вова