З джерел замулених криниця
Не дасть нам чистої води.
Як дуже хочеться напиться,
Стань на коліна, припади
До тих струмків, що крізь століття
Кришать каміння забуття –
Очисти їх, щоб в лихоліття
Собі ж продовжити життя.
Криницю мови чарівної
Пильнуй, аби в урочний час
Вона з душі зняла окови
І вкотре врятувала нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547314
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.12.2014
автор: ptaha