Кровний зв*язок

Хоч  справляють  вітри  на  полях
Неспокійні  бенкети  до  строку,
Та  у  шатах  дібров  яснооко
Мерехтить  ще  яса  по  ночах.

Буде  колос  ланам  говорить
У  дрімотній  блакиті  серпанку,
Що  на  втомлених    літа  серпанках
Осінь  вже  ,  мов  жар  –  птиця  ,  горить.

Розростаються  крила  зорі,
В  травах  полиски  й  скалки  іскряться;
А  росі    кришталевій    присняться
Оксамитових  барв  якорі…

Навіває  вітрець  за    плечем
То  легенди  про  пращурів  –  скіфів,
То  про  обрів  ненависних  міфи,
Що  приходили  в  край  цей  з  мечем.

Ще  цокочуть  підкови  між  вод,
Князь  виходить  з  щитом  в  капелюсі  –
Тут  татарам  на  плинній  Синюсі
Бій  рішучий  дав  руський  народ.

Я  вітаю  цей  кровний  зв*язок
Споконвічно  людини  й  природи…
Промайнуть  племена  та  народи  -
І  відродиться  край  від  толок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547391
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2014
автор: plomin