Моя душа не зна спокою

Моя  душа  не  зна  спокою,
Вона  як  чисте  джерело,
Щоразу  срібною  водою
Змиває  все,  що  напекло...

Вродлива,  юна,  говірка,
Стривожена  і  клопітлива,
Бурхлива,  щедрая  ріка  -
Чесноти  вплетені  в  вітрила...

Униз  по  течії  любові,
Не  дивлячись  на  ураган,
Весною  мчить  в  своїй  обнові,
Шукає  совість  -  океан...

Навколо  терня  -  береги,
І  поруч  інші  друзі  -  русла,
О,  Господи,  допоможи,
Не  дай,  щоби  душа  загусла...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547476
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: Мандрівник