Мама мені часто говорила: - " Все спливає,доне,як вода.
Час, мов той пісок, зрадливо утіка крізь пальці.
Що б ти не робила,з ким куди б не йшла
починай свій день із молитви вранці.
І розділяй шматок, - не зайвий...А останній.
Бо вірному в малому все доля поверне!
Нехай твоє життя окраситься в старанні,
і мов вишнева гілка,не в"янучи цвіте.
Не будь ніколи гордою,або,-що гірш-черствою,
й не смій ти відвертатися від лю́дської біди.
Тоді,моя ти донечко,Господь буде з тобою,
й ніщо тебе не вирве з Його вічної руки."
Мама промовляла...Підбираючи слова,
і , так шкода, що рідко я була їх гідна.
Від себе я тікала...Так швидко,як могла...
О,молодість безпечна...Пробач,матусе рідна!
А час таки тікає, - спливає,мов вода,
і кожен новий день - за успіхом гонитва.
Та,знаєш,моя нене,куди б тепер не йшла
із вуст моїх лунає подяка....І молитва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547530
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: Ruzhena