Знаю, я забагато вживаю слова люблю і кохаю.
Але нічого не можу зробити.
Тому і пишу, і буду писати,
так як не всилі в собі це носити.
Тому і пишу...
Ти - щастя моє... !
Ти - радість моя.. !
Ти та.. , заради якої хочу я жити!
Готовий тебе, миленька,на руках носити,
Тільки, солодка моя.. , довірся мені, і дозволь мені це робити!
Довірся мені!
Повір мені!
Я буду тебе завжди любити!
Кожен день благотворити,
Ніжно цілувати, міцно обнімати..
І ніжно називати.. , Моя солоденька Христинка!
Ти тільки дозволь мені мені це робити.
Дозволь!
Дозволь мені і те..
.. про що не варто тут прямо говорити.. .
Я БАЖАЮ ТЕБЕ!!!
Ти б мала мене зрозуміти.
Я бажаю тебе!
І буду завжди бажати.
Твої манери, твій голос.. ,
і все що твоє.
Так як іншої мені..,
не полюбити і не покохати вже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547565
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: Роман Романович