Ти подивись…
Як легко їх зриваю…
Повсюди запах перестиглих груш…
Я теж колись торкнулась цього раю…
З одним – єдиним
“Не чіпай… не руш…”
Як довго
Нас триматимуть вокзали
Неоновим урочищем вітрин?…
Не поспішай… хай музика ще грає…
Смарагдові
чистилища ожин…
Розкидані…
Розсипані тобою…
Як тільки з ліжка вранці зісковзну…
Так починаю знову із собою
Цю безнадійно
програшну війну…
Мого край неба –
Ця різноколірність…
Хреста і Сонця… Спротив… чи злиття?..
Все нові й нові тести на покірність
Мені чомусь
влаштовує життя…
Як GPS
Для заблукалих рим…
Ледь захмеліла… нестандартна кожна…
Спасти себе, як дикі гуси Рим…
Вернути рай…
лише з одним – “Не можна”…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547625
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: гостя