Вернути… Рай…



Ти  подивись…
Як  легко  їх  зриваю…
Повсюди  запах  перестиглих  груш…
Я  теж  колись  торкнулась    цього  раю…
З  одним  –  єдиним
       “Не  чіпай…  не  руш…”

Як  довго
Нас  триматимуть    вокзали
Неоновим    урочищем    вітрин?…
Не  поспішай…  хай  музика  ще  грає…
Смарагдові
     чистилища  ожин…

Розкидані…
Розсипані  тобою…
Як  тільки  з  ліжка  вранці  зісковзну…
Так    починаю  знову    із  собою
Цю  безнадійно  
   програшну  війну…

Мого  край  неба  –
Ця  різноколірність…
Хреста  і  Сонця…  Спротив…  чи  злиття?..
Все  нові  й  нові  тести  на  покірність  
Мені  чомусь
     влаштовує  життя…

Як  GPS  
Для  заблукалих  рим…
Ледь    захмеліла…  нестандартна  кожна…
Спасти  себе,  як  дикі  гуси  Рим…
Вернути  рай…
     лише  з  одним  –  “Не  можна”…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547625
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2014
автор: гостя