Сльоза слід білий на щоці
Зовсім без сорому лишила .
Десь там , за кадром , у руці
Зброя злочинця спокусила .
Свідомо тисне на гачок …
І плаче безутішна мати .
Вогонь від тисячі свічок
До Раю душі проводжати
Сьогодні буде, у наш час ,
Ніби в роки середньовіччя .
То хто такий віддав наказ ?
Кого Іуда вперто кличе ?
Як посягнути на життя
Посмів цей виродок кривавий ?
Тому прийшов час каяття
Отих , хто дав йому «булаву» !..
Це ви причетні до цих сліз ,
До болю в серці тої мами
Суспільства щонайгірший зріз ,
Раби жадоби , свого краму !!!
Це ви осліпли у пітьмі
Регіональної потвори .
Ви , винуватці є прямі ,
Від вас по Україні горе
Повзе зміюкою в хати ,
Сліди лишивши попід тином .
Сучасні покидьки – кати
Забрали в матері дитину …
Сергій Бабінчук . 25.02.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547656
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: Сергій Бабінчук