За що так незлюбили тебе люди,
Хурделиці грайливої пора,
Невже за ту холодність і загубу?
Але ж тобою очищається земля.
В країнах теплих чи не менше згуби?
Проказа, малярія й безліч зла,
Але всі мріють про піщані дюни,
Лиш я один люблю тебе, зима.
За сяяння кришталиків на сонці,
За снігову пухнасту заметіль,
За сміх дітей на гірці й біля дому,
І за святкових карнавалів водевіль.
Так, цього року кінь угрів копитом,
І дуже боляче й кровить підчас душа,
Та чи у тому винні заметілі,
Чи не людської справи ця ганьба?
Прошу тебе, зима, не будь жорстока,
Прости нам в цьому році всі гріхи,
І замети життя гіркі покоси,
Як замітаєш білим пір‘ячком шляхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547761
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: Сергій Ранковий