У коня був довгий рік,
Воза важкого волік,
Всі підкови розгубив,
Море лиха наробив.
З гір спустилася коза,
Як у казці дереза,
Тут мудрують депутати,
Як їй раду буде дати.
Скаче долар скік та скік,
Він від гривні давно втік,
Покотився у палати,
Де жирують депутати.
Коза роги наставляє,
В груди бідного штовхає,
Зранену виймає душу,
Трясе, мовби суху грушу.
Вже грушок давно немає,
А вона то не вгаває,
Скаче, мовби одуріла,
Вона зовсім знахабніла.
Все мудрують депутати,
Де б ще грошей увірвати?
Комунальні та бензина,
Жебракує Україна.
Безробіття процвітає,
А коза то не дрімає,
Завітала в кожну хату,
Та забула про зарплату.
Не росте – вона стоїть,
Як в тополі лист тремтить,
Вітер дуне та нема,
Ось така її ціна.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/927-rik-konya-minae.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547798
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: Антоніна Грицаюк