Так сумовито, до плачу́,
І добре, що ніхто не бачить.
По всіх рахунках заплачу
І не візьму погордо здачу.
Не перекину свій тягар,
Борги обтяжливі і му́ки.
Свій розгрібатиму я жар,
Свої обпалюючи руки.
Коли все виплачу сповна
І загашу свої пожежі,
Себе я випалю до дна,
Зі мною будьте обережні!
Я загартована, мов сталь,
Я гостра, наче лезо бритви,
Мені не боляче, не жаль
Себе і вас на полі битви.
Лише коли одна, як перст,
Сльозами підпираю стінку.
Поставлю на війні я хрест,
Бо все ж … бо все-таки я жінка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547810
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2014
автор: Ніна Третяк