Ще зранку листя сиротіло,
А вже під вечір перший сніг,
Потроху танучи, несміло
На прохолодну землю ліг.
Чи осінь саваном біліла,
Чи, може, то зима прийшла...
А так морозів не хотілось -
У літо прагнула душа.
Усе повторилося вранці
Із точністю до не треба:
І знов, розчепіривши пальці,
Дерева тягнулись до неба.
А те збайдужілим снігом
На землю спускалось кволо,
Самому собі на втіху
Білило усе довкола.
Знов осінь зимі на милість
Здалася і в безнадії
Вповзала у холод і сирість
Зимової анемії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547921
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2015
автор: alfa