Вже розсвітання кукуріка
(Ні крихти в нім нема жалю!)
Люблю цього я чоловіка.
За що – не знаю, та люблю.
І не реальність, і не сниво –
Молочного туману дим.
Чому із ним така щаслива,
Чому не з іншим, а із ним?
Ще мить солодку до знемоги
Вустами спраглими ловлю.
Нічого в нім нема такого,
А я, як проклята, люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547985
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2015
автор: Ніна Третяк