Не до смаку мені і досі спокій,
З його облуди прозирає тлін.
Коли ідуть у наступ дні і роки
Який же слід залишу на землі?
Усе нестримніш цокає годинник,
І все чіткіше постає овид…
Шукаю свою долю у провинах
Гірких утрат і непоправних бід.
А клин зазвичай вибивають клином.
Я на спокуту рвуся напролом,
Стаю перед минулим на коліна,
Щоби майбутнє благісним було.
Ще скільки можна доброго зробити!
І вибираю важчу із доріг.
Таку-от сповідь вигадав учитель –
Новий – прекрасний і нещадний рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548023
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2015
автор: stawitscky