Рабів до раю не пускають!

Усі  проблеми  на  цім  світі…
На  тому  –  вже  нема  проблем,
А  гроші    -  брудна  пляма  в  заповіті  -
Нічого  ми  туди  не  заберем.

Душа  уклінно  попрощається  із  тілом,
Дух  вільний  вже  чекає  на  суді…
Судитимуть  безстрасно,  цілим  миром  -
Усе  життя,  як  сльози  у  воді.

Всю  заздрість,  жадібність  і  дурість…
Душі  простять,  -  вона  душеслабка,
А  духу  не  пробачать  хтивість  –
У  пекло  –  відбивати  гопака!

На  тищу  років!  Хай  отам  танцює!
Там  з  газом  не  буває  перешкод…
Усі  правителі  там  якісно  працюють  -
Щоб  не  наклали  із  трьох  шісток  код.

Священики  і  пастори  –  всі  разом…
Пательня  з  чавуну  для  них  окрема,
Бо  продавати  бога  разом  з  квасом  -
Вже  на  дві  тищі  важить  така  тема.

Ми  на  землі  помолимось  за  них:
«Прости  їм,  Боже,  їх  пропащі  душі.
Не  присилай  нам  підарів  отих,
Бо  знову  воювати  з  ними  мусим!

Додай  ще  часу  –  хай  в  с  молі  киплять,
Аби  згорів  смердючий  дух  дотла,
Всіх  тих,  які  «радіють»  і  народ  гноблять  -
Немає  гірше  в  світі    зла!

Вони  розумні,  щоб  лизати  дупи,
Ховати  свої  очі  від  ганьби,
Не  люди  то,  а  то  ходячі  трупи
Оті  без  духу  люди  –  то  раби!

Рабів  до  раю  не  пускають  
На  те  й  потрібно  це,  земне,  життя.
По  тому  як  ти  жив  там  зустрічають:
Падлюки  –  до  чортів!

Лиш  вольний  гідний  раю!

17.01.2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548078
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)