Знітилися зненацька кучугури
І сніг увесь полегшено присів,
І тінь м’якої, світлої зажури
Лягла на поле, луки і ліси.
Зате зраділи носики і щічки,
Що на морозі довго не утнуть,
Бо рік Новий знов дружелюбно кличе
Мерщій ліпити бабу снігову.
Мов це не він пекучу хуртовину
В своїй заполі потайки приніс,
А нині відшукав таки причину
Сподобатись веселій дітлашні.
І кров бунтує спалахом азарту,
І сніжки вже не ядра – голуби,
І радості прозоро-свіжу кварту
Цей день зимовий з ними пригубив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548106
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: stawitscky