Невже ти думаєш, що я не знаю
Де наш, щоночі, Бог ночує?
Тихіше будь та не кричи, благаю,
Бо ще здригнеться як почує.
Він зараз саме в низькій хаті:
Там мати , стомлена трудом,
Бо в неї діточок багато,
Не спить — дрімає коротеньким сном.
А батько де? Ви вправі запитати.
А батько! Батько їх покинув,
Бо тяжко стало працювати .
Мов голуб, пурхнув і полинув,
До тої, що оченятами манила
Й гріхом частенько напувала
Та душу в сіті заманила,
З сердець дитячих її вкрала.
Не знає батько-бідолаха,
Що швидко час настане,
На душу вже чекає плаха,
Загине в втіхах , камнем стане.
То ж діти, щоб на ноги стали,
Тепер із ними Бог ночує
Навчить, щоб мамі помагали
І трохи духом підгодує…
Листопад 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548111
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: sloboda