Мандруючи понад старим Дніпром
Світанками, удень і вечорами,
У парі з таємничими зірками,
Захочеться ділитися думками
І ти летиш у вічності тепло.
А то і в зло минувшини тих днів,
Коли забуті й незабуті предки
На блиск меча , вогонь мушкетний,
Записані на диски і касети,
Уперто стали від морів до гір.
Ось тут поліг преславний Святослав,
А там Сірко затявся з татарвою,
А онде дуб з могутньою рукою
І мати із дитиною малою,
За котрих хтось на бій із смертю став.
Крислато укриває у віках
Звитяжне й щире, зовсім не замудре,
Тут є усе, що є, було і буде,
Тут слави української прибуде
На світових вселюдських скрижалях.
І віра є. Відкриті всім вітрам,
Живильні соки таки поють крону,
І справедливим буде, по закону,
Щоб Україна віднайшла корону
На дні старого, вічного Дніпра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548133
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: abba