Сидить козак на могилі ,
Позвисали вуса .
Приречено та безсило
Чита рядки Стуса .
Читаючи пломеніє ,
А скінчить – погасне …
Чому нація не сміє
Мати право власне
На історію , культуру ,
Мову , врешті , долю ?
Серце його у зажурі ,
Думки у неволі .
Ми не маєм патріота
На гетьманське крісло ,
Тому й ділять нас на квоти ,
Біомасу в числах …
Згаса віра , що ми можем
Дати собі раду .
Втратив безумовно кожен ,
Зникла десь бровада ,
Куражу нема . Знесилі
Думки якісь стали .
Сидить козак на могилі ,
Вуса позвисали .
Підсвідомо з душі рветься
На зовні спокуса :
Повернути б Україні
Світлу пам*ять Стуса !
Відродити б генетичне
Прабатьків коріння ,
Власне , гонорове , звичне
Сіяти насіння ,
Аби мати запоруку
На чисте майбутнє ,
Досягти єднання , злуки .
Державу могутню
Будувати на просторах
Титульного люду .
Мабуть буде це не скоро ?
Та чи воно буде ?..
Тому й сидить та сумує
Козак на могилі ,
Чи побачить , чи почує ,
Молиться Василю :
- Поглянь , брате , на Вкраїну
- Із Небес блакитних .
- Ділять Неьку, як овчину ,
- Ріжуть лезом бритви .
- Розтинають та сміються ,
- Кепкують над нами ,
- Не зважають і не чують
- За стінами брами .
- Он дитя під тином плаче
- Зникла породілля ,
- Десь гуляє та пиячить
- Знову на похмілля .
- А вони собі радіють ,
- Немає загрози ,
- Загнуздали всі надії ,
- Проборкали розум !
Вітер віє , туга крає
Серце на шматочки ,
Маєм , брате , те , що маєм –
Ні сина , ні дочки …
Сиротиною зробили
Матусю сьогодні .
Тчуть нахабно вже свій килим
Діти преісподні !!!
Ой , козаче , пробудися ,
Собери ватагу ,
Щиро Богу помолися ,
Шабельку витягуй .
Пробуди жадану волю ,
Бо її приспали ,
Щиросердно тебе молю
Та цього замало .
Варто кожному розплющить
Ті сонливі очі ,
Та відчути себе мужем
В державі дівочій .
В них по матері ведеться ,
Інша віра , брате ,
Грошами вона зоветься –
Це і мама, й тато .
Нема давно за душею
Нічого святого .
Чи то ми тут є ізгої ?
Чи виросли роги ?
Газдувати нам належить
У власному домі ,
Коли ми є незалежні ,
Коли ще свідомі . Сергій Бабінчук .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548227
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Сергій Бабінчук