Ми не з одного з тобою тіста,
Бо я з ребра, а ти з ефіру,
Із криги міст до твого міста,
Весні розтане на офіру.
Та ми з одного таки століття,
То може місце одне хоч вільне
Є у твоїм бутті-політті,
У завіконні, хай не чільне?..
Я буду тихо там у куточку
Собі днювати і гріти душу,
І так неквапно, по листочку,
Вкладати сни в альбом із плюшу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548240
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Лана Сянська