Як щастя не було, так і немає,
Кому яка планида* на зірках.
А той, дурний, коло ріллі зітхає,
Пахає, аж темніє у очах.
А той, розумний, лиш умом поводить,
Напружуючи думами чоло:
І на пустому місці гроші сходять,
І просяться меди в пусте дупло.
А той, дурний, землі віддавши силу,
Аж валиться роботою із ніг,
Щоранку ж енергійний, відпочилий,
Переступає росяний поріг.
А той, розумний - грошенят без міри –
Від них не має спокою вночі,
Нікому, і собі, уже не вірить,
Лякають і собаки, і сичі.
Добро своє на спокій не міняє,
(Багатство бідність зроду не терпить!)
Як щастя не було, так і немає,
Кому яка планида із планид* .
* планида – планета
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548264
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Ніна Третяк