Козел капусту боронити взявся ,
Бо бачте він , як справжній «поліглот» ,
Вкраїнської завжди чомусь цурався ,
Во істину , ну майже патріот !
Тут ріс нахаба , пив святії роси ,
Скоромне сало наминав у піст .
Нас ненавидів , що ми малороси ,
Що маємо до слова певний хист .
Що ми цінуєм власнеє коріння ,
Несемо з гідністю свою культуру в світ ,
З народження свого і до успіння ,
Коли Господь позве уже на звіт .
Як можна не любити землю рідну?
Край хаяти , де зрештою , сам зріс ?
Не боляче йому і не огидно
Сувати скрізь свій поросячий ніс .
Черстве серденько аритмійно б*ється ,
Ганя по жилах зовсім дурну кров .
Чого тобі «мій голубе» не йметься ?
Чим коперсуєш ти тут знов і знов ?
Сергій Бабінчук . 9.04.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548359
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2015
автор: Сергій Бабінчук