В колесах змішаються спиці
Під тупіт копитний як сон
В очах у жокея - не криця -
Суцільний пливе іподром.
І коні в азарті пориву
Зібравши в одно свою стать
Там будуть розхляпувать гриви
І ніздрями кисень ковтать.
Кричу, ненавиджу і плачу
В агонії прикрих "Аття"!
Пришпорюю власну удачу
До скону і до забуття.
О, першості блиск золотавий
Фрагменти живого кіно
Де в титрах- одна тільки слава
І спінене в градус вино.
Пихатість подібна лакейству
Не пристрасть, не зайвий каприз
І тягне нас вічне жокейство
До прагнення виграти приз.
Я ставив на кращих, несхожих
Що стрічку вже рвали стократ
І клички неначе підхожі
Орфей, Голіаф і Сократ.
Та в хаосі пилу і рацій
І свисту та реву змагань
Не раз відставав мій обранець
Чи сходив із кола, на жаль.
Буває. Програвся. Та ліпше
Останній ще спробую шанс
Поставлю на ту, що погірше
Із іменем дивним - Душа.
Конячка не з тих, не з відомих
Чи ж нюхала хоч п’єдестал
Та нашої крові й нікому
Назавтра її не віддам.
Остання надія на казку
Шампанського ставлю відро
Однак, якщо знову поразка-
То був це не мій іподром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548367
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2015
автор: abba