Всю ніч мете надворі завірюха.
Закидані дерева і шляхи.
А я люблю зимову пісню слухать,
Коли у сон потонуть всі хати.
І вітер неспокійний, завиває.
Йому бракує, мабуть, теплоти.
А пам"ять жовтий зошит все гортає...
Так хочеться узнать, де зараз ти.
Сніжинки закрутились, ніби мухи.
Підсліпуватий блимає ліхтар.
Я намагаюсь тиші голос слухать.
Он ряд ялинок, ніби ряд примар.
Знайомий голос чую в заметілі.
Я знаю: це- фантастика одна.
Мої думки знялися й полетіли.
Уява розгулялася моя.
Душа моя радіє, хоч ти витвір.
Та все ще придивляюся в вікно.
Та ні, то все регоче вітер.
Як жаль, що я не можу пить вино..
Коли думки над мною верховодять,
То як же довподоби це мені.
Вони мене у світ щасливий вводять,
Де світ чудес: любов без метушні...
-
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2015
автор: Н-А-Д-І-Я